Статьи и обзоры

2019 рік на заводі оголошений ювілейним

150 років тому закладено фундамент під головні корпуси, що отримали назву «Харківські головні залізничні паровозні і вагонні майстерні» - родоначальник і попередник АТ «Електромашина».

Пропонуємо Вашій увазі продовження публікацій про найбільш важливі віхи в історії славного трудового колективу.

НОВИЙ ЧАС, НОВІ ЗАВДАННЯ

Завершилося тяжка повоєнна відбудова.

У науково-технічному плані країна здійснювала потужний ривок з століття пара і теплової енергії в епоху електрики, атома, прискорення технічного прогресу і забезпечення високого рівня життя населення. Стрижнем економіки ставала масова електрифікація виробництва, транспорту, сільського господарства і побуту громадян. На її основі удосконалювалася техніка, технології і організація виробництва у всіх галузях господарства.

На зміну паровозів прийшли вантажні і пасажирські електровози постійного і змінного струму, електропоїзди, пасажирські і вантажні тепловози, дизельпотяги і суцільнометалеві вагони вітчизняного виробництва.

Реконструкція торкнулася всіх паровозобудівних і паровозоремонтних підприємств країни.

На ХПРЗ вона почалася в березні 1957 року, відповідно до розпорядження Ради Міністрів СРСР про передачу заводу в систему Міністерства електротехнічної промисловості і виробництві виробів для електрифікації залізниць.

 

 

Останній начальник ХПРЗ

генерал-майор тяги

Михайло Гнатович Брехунець

перед будівлею заводоуправління, 1954 р

 

 

У травні почалася налагодження і випуск електротехнічних виробів.

Основна частина цехів і співробітників продовжувала займатися паровозоремонтом (до 22-х локомотивів на місяць) і підготовкою площ під нове виробництво.

 

 

 

Кадрові робітники ХПРЗ у останнього відремонтованого паровоза.

Осінь 1957 р

 

 

 

Номенклатура виробів включала електроапарати декількох видів: високовольтні роз'єднувачі РЛН (пізніше - РЛМ-110), ізолятори, запобіжники ПКН-6, теплообмінники, автомати АВ-45 і ВАБ-2.

Для їх складання створювалися два нових спеціалізованих цеху: апаратний №1 (начальник цеху - Володимир Євдокимович Сученко, який працював на заводі з 1950 р) і апаратний №2 (начальник цеху - Василь Мінаевіч Минов, фронтовик, кавалер двох орденів Червоної Зірки, що прийшов на завод в 1945-му).

 

 

У травні-червні 1957-го у заводу з'явиться нове керівництво: директор Будяков Олександр Олександрович і головний інженер Гайлі Йоганн Янович.

 

На фото: Будяков Олександр Олександрович,

перший директор Харківського електроапаратного заводу (1957-1960 рр.)

 

 

 

 

 

 

Гайлі Йоганн Янович,

головний інженер заводу

(1957-1961 рр.)

 

Решта керівників вищої та середньої ланки були кадровими фахівцями ХПРЗ: заступник директора Бурдин Іван Григорович і начальник ШЦ Соляннік Олександр Федорович працювали на заводі з 1922 р, заст. начальника ЦНД Танигін Петро Михайлович - з 1923-го, начальник відділу кадрів Марченко Степан Григорович - з 1924-го, предзавкома Деркач Федір Опанасович - з 1932-го, головний економіст Іошпе Юхим Семенович - з 1939-го, начальник ПДО Конон Віктор Омелянович, начальник ВТК Барданов Іван Петрович і начальник МЦ Макаров Олександр Ілліч - з 1944-го, начальник РСЦ Капустін Дмитро Павлович - з 1948-го, начальник ЕЦ Ріятченко Павло Миколайович - з 1951-го, заст. головного інженера Кочубей Василь Пилипович - з 1954-го.

Восени 1957 року рішенням Харківського Совнархоза заводу замість виготовлення високовольтних електроапаратів переданий випуск електроустаткування рудникових електровозів (до цього випускалися Харківським електротехнічним заводом). Вироби були складні у виробництві і вимагали нової перепланування і реконструкції цехів, причому не тільки складальних, але і заготівельних, і допоміжних.

Новий електромашинний цех в листопаді 1957 го очолив Г.Я.Кононікін, разом з яким з заводу «Електроважмаш» прийшла група провідних фахівців: інженер-технолог Ю.М.Дюжінов, технолог Стеценко Г.М., ст. майстер Л.І.Медведя, майстер В.С.Деренскій, випробувач Р.Б.Цейтлін. Техбюро цеху склали технологи В.П.Соколов, А.Л.Осмоловскій, С.Х.Сокол.

У січні 1958 го до них приєднаються молоді фахівці електротехнічних спеціальностей: випробувачі Ю.Ф.Черпаков, Л.Ф.Подвальная (Черпакова), майстер ОТК С.І.Голубова (Дюжінова), у другому півріччі - А.І.Тімченко ( Чіненков), Г.І.Аронов, А.Г.Зельдіч, Ю.А.Патока (майбутній директор заводу) і ін.

Нові спеціальності освоювали одночасно і робочі: обмотувача якорів стали брати Томіліна, брати Тельнов, Е.І.Уколов, Ж.А.Дзюблік, В.Цапок, намотчик котушок та секцій - І.П.Богмацер, І.М.Бережная, Т .І.Головкіна (Соколова) і ін.

З ХЕМЗа для зміцнення служб заводу були переведені: начальником ОЗЦ - А.Н.Грігорьев, в ВГТ - Т.Р.Павленко і В.Е.Ткачук, в відділ головного конструктора - К.Д.Ганіна, в ПЕВ - В.Є.Полянічко і А.А.Грігорьева.

У січні 1959 року го на завод надійдуть А.П.Колеснік (майбутній директор заводу, представлений на фото), А.П.Однолетков, Е.І.Дугін, В.Т.Поколодний.

 У соцзмаганні 1958 року колектив електроапаратний завод, нарощуючи випуск продукції, завоював Червоний Прапор Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради. Вручаючи його в листопаді на заводському мітингу, заступник голови Харківського Совнархоза А.І.Якунін зазначив: «Успіх колективу тішить тим, що «електроапаратчики» здобули його, виконуючи важливе державне завдання - успешно освоїли випуск нової електротехнічної продукції. Подальше завдання полягає в тому, щоб закріпити і помножити досягнуте, домогтися нових трудових успіхів».

З цього року завод впевнено займає лідерські позиції в ряду кращих підприємств Харкова.

Написать нам