2019 рік на заводі оголошений ювілейним 

150 років тому закладено фундамент під головні корпуси, що отримали назву «Харківські головні залізничні паровозні і вагонні майстерні» - родоначальник і попередник АТ «Електромашина».

Пропонуємо Вашій увазі продовження публікацій про найбільш важливі віхи в історії славного трудового колективу.

Путівку в життя дав завод

ДАНИЛЕНКО

Костянтин Іванович

(06.11.1910 – 24.06.1957)

Генерал-директор тяги ІІІ-го рангу

Народився в м Харкові в родині маляра Харківських паровозних майстерень Івана Герасимовича Даниленко.

В 9 років залишився без батька.

Закінчив 7 класів 1-й залізничній школи.

З 1924 - учень слюсаря Харківських паровозних майстерень і учень школи ФЗУ.

У 1927, закінчивши школу ФЗУ, перейшов працювати в паровозне депо «Жовтень» (слюсар, кочегар, помічник машиніста, машиніст).

У 1932 призваний в Червону Армію.

Закінчив Об'єднану військову школу ім. ВЦВК СРСР в Москві (1934), командував взводом.

У 1935, у зв'язку з рішенням уряду про зміцнення кадрів транспорту, відрахований з лав РСЧА і повернувся в депо «Жовтень». Працюючи машиністом паровоза Су, першим в депо підтримав трудовий почин машиніста-новатора Петра Кривоноса. Дрібний ремонт паровоза виконував силами своєї локомотивної бригади.

З 16.08.1937 - начальник депо «Жовтень». З 1939 - заст. начальника Південної залізниці.

У роки війни - один з організаторів евакуації Південної залізниці та Харківського залізничного вузла (1941), начальник колони поїздів особливого резерву НКПС №10 (1942), начальник спецвідділу колон паровозів особливого резерву НКПС (1942-1943), начальник Південної залізниці (1943-1945), уповноважений НКПС щодо забезпечення перевезень фронтах (1945).

Брав участь в битві під Сталінградом і Курськом, в весняний наступ 1945. Поранений під Сталінградом (1942), контужений під Бреслау (1945).

За особливі заслуги в забезпеченні перевезень удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці (5.11.1943).

Після війни - 1-й заст. начальника Донецького округу залізниць (1945-1946), начальник Північно-Донецької залізниці (1946-1947), заст. начальника Донецького округу залізниць (1947-1951, управління округу - в Харкові).

Закінчив Всесоюзний заочний технікум залізничного транспорту в Москві (1950) і Харківський інститут інженерів залізничного транспорту (1954). Начальник Одесько-Кишинівської залізниці (1954-1956), Ульяновського відділення Куйбишевської (Уральської) залізниці (1956-1957).

Похований в Харкові.

Нагороджений орденом Леніна (1943), двома орденами Трудового Червоного Прапора (1939, 1950), орденами Кутузова 2-го ступеня. (1945), Вітчизняної війни 2-го ступеня. (1944), «Знак Пошани» (1936), медалями та трьома знаками «Почесний залізничник».