Машинобудування України: і знову крок назад

Абсолютно банальна, очевидна істина: основою технічного прогресу і економічної могутності країни є машинобудування. Тому з особливим сумом і гіркотою сприймаються невдачі і провали саме вітчизняного машинобудування, що перебуває нині в глибокому занепаді, який здав ті високі рубежі, що були завойовані в радянські часи.

У 2011 р, здавалося, зажевріла надія, з'явився привід для оптимізму: виробництво в зазначеній галузі зросло за рік на 17,2%. Однак успіх виявився миттєвим: в 2012-му машинобудування України знову зробило помітний крок назад. Відповідно до опублікованого в кінці січня звіту Держслужби статистики «Про соціально-економічне становище України за 2012 рік» при загальному скороченні виробництва в обробній промисловості на 1,8% машинобудування «впало» на 6%. Причому тенденція до спаду розвинулася з особливою силою до кінця року: індекс виробництва у машинобудівній галузі в грудні 2012 р в порівнянні з груднем 2011-го склав лише 81,2% (тобто мінус 19%!).

Падіння в усіх напрямках

Майже з усіх конкретних позиціях, представленим в звіті Держстату, зафіксовано скорочення випуску. Виняток склали лише плуги, машини бурові і прохідницькі, низьковольтна апаратура і лічильники електроенергії. Хоча навіть чотириразове (385% до 2011 р!) Збільшення виробництва плугів виглядає зовсім непереконливо: в минулому році їх було виготовлено всього 12,5 тис., Тоді як, скажімо, в 1983-м випуск цих сільгоспзнарядь склав 104 тис.! Це як раз той випадок, коли деякий виробництво опускається до такого жалюгідного рівня, що навіть невелике його пожвавлення відбивається «бурхливим зростанням» в статистичних зведеннях.

Втім, в іншому сільськогосподарське машинобудування нічим похвалитися не може. Якщо взятися за виробництво в 2011 р за 100%, то випуск наступних видів продукції в 2012 р склав: трактори - 77,3%, борони - 34,7%, сівалки - 54,9%. У 1983 р в Україні вироблено 134,7 тис. Тракторів, нині ж - лише 4,85 тис. (Тобто 3,5% рівня радянських часів!).

І хоча експерти нарікають на те, що спад виробництва сільгосптехніки викликаний об'єктивними причинами, такими як поява нових технологій рослинництва, що дозволили скоротити кількість машин на полях, сільське господарство України все ж гостро потребує оновлення та розширення машинного парку. Пам'ятається, міністр аграрної політики Микола Присяжнюк оцінив втрати зерна в країні через зношеність комбайнів фантастичною величиною - 6 млн. Т на рік. Як же буде оновлюватися машинно-тракторний парк наших аграріїв - виключно «Джон Дірамі» та іншими іноземцями?

Важливою галуззю спеціалізації України завжди була електротехніка. Тут теж спад: виробництво електродвигунів і генераторів постійного струму склало 39,1% рівня 2011, електромашин змінного струму - 69,7%, трансформаторів - 88,5%, проводів і кабелю - 89,5 і 54% (в різних категоріях по напрузі).

Сильно «обвалилося» виробництво в приладобудуванні і електроніці (напівпровідникові прилади - 72,7%, прилади для вимірювання фізичних та хімічних величин - 60,7%, апаратура автоматичного регулювання - 78,2%). Знову ж таки, це все галузі, що відповідають за науково-технічний прогрес.

Згідно зі звітом Держстату на 3,6% зросло виробництво рухомого складу для залізниць. Але при цьому вантажних вагонів випущено на 10,3% менше, ніж в 2011 р! Також скоротився випуск легкових автомобілів (на 28,5%), вантажівок (на 7,1%), автобусів (на 14,4%). Спад в автобудуванні посилився ближче до кінця року: в грудні 2012 р випуск легкових авто дорівнював лише 39,5% випуску їх в грудні 2011-го, автобусів - 42,5%. І тільки виробництво вантажних автомобілів на фініші року зросла: в грудні - 143,3% листопада 2012-го, 114% грудня 2011 р

На жаль, в уже згадуваному матеріалі Держстату відсутні дані по ряду найважливіших видів машинобудівної продукції. Ні, наприклад, відомостей з металорізальних верстатів (деревообробних випущено на 12,1% менше ніж у 2011-му). Є дані по крейді і піску, по панчохам зі шкарпетками і валізах з валізами, навіть по туалетному папері - а ось верстатів там немає!

Втім, стан вітчизняного верстатобудування (галузі, що є по суті ядром машинобудування, що визначає його якісний рівень в даній країні) і так всім добре відомо - воно гнітюче.

Деякі місця в статистичних звітах викликають подив. Прогалини проставлені в рядку «Машини та обладнання для цукрового виробництва». Пояснення: «Дані вилучено з метою забезпечення виконання Закону України« Про державну статистику »щодо конфіденційності інформації». Невже апарати для варіння цукру становлять, поряд з танками, ракетами і т.п., настільки важливу держтаємницю?

Засекречена, до речі, і інформація по побутових холодильників (!). Навіть в радянські часи, коли виявлялася надмірна «закритість» і багато видів не однієї лише військової продукції з міркувань секретності в статистичних збірниках не відображалися, дані з випуску холодильників були доступними для широкого загалу. Навіщо їх засекретили тепер - незрозуміло.

Ну а взагалі, по-моєму, це було б дуже «зручно»: не публікувати або ж закривати під гриф «конфіденційно» відомості по тих галузях промисловості і видам продукції, де господарський занепад країни видно найбільш виразно. Щоб не муляли вони очі і не ставили під сумнів «успішне просування реформ»!

Деякі галузі на Україні вже знищено - так що публікувати по ним, мабуть, просто нічого! Боюся, до такого плачевного стану вже прийшло верстатобудування ...

Залежність від закордону

Правда, як позитивний момент можна відзначити збільшення експорту машинотехнічної продукції - на 5,2% по машинах і обладнанню і на 25,4% з транспортних засобів (при збільшенні експорту взагалі лише на 1,9%). При цьому, однак, і ввезення зазначеної продукції зріс - на 3,9% і 28,4% відповідно (дані по зовнішній торгівлі наведені за січень - листопад 2012 року).

Головним локомотивом, що просуває українське машинобудування в світі, буквально виступає локомотив - наше тепловозобудування. У 2012 р експорт локомотивів з України виріс на 11,6% і досяг 3,9 млрд. Дол. Це майже третина всього вивозу машин, устаткування і транспортних засобів (близько 12 млрд. Дол.). Можна, звичайно, порадіти за наших тепловозобудівників, але занадто явна спеціалізація України на одному лише вигляді машинобудівної продукції викликає занепокоєння. Було б краще постачати за кордон широке коло машин і апаратів, бажано - тих, що виготовляють галузі високотехнологічного і кваліфікованого машинобудування.

Однак в сьогоднішньому стані Україна на таке не здатна. Країна через економічну і науково-технічну відсталість набагато більше машин ввозить, ніж вивозить.

Чи по кишені транспорту це не дуже помітно: 5,5 млрд. Дол. Експорту проти 7,1 млрд. Дол. Імпорту. Тут ввезення автомобілів в країну більш-менш компенсується вивезенням тепловозів і вагонів. Зате «машин, обладнання та механізмів» (тобто всього того, що необхідно для підтримки і розвитку промислового та іншого виробництва) Україна експортувала на 6,4 млрд. Дол., А імпортувала на 12 млрд. Дол. (В 2 рази більше! ).

Сумарно ж по машинам, обладнання і транспортних засобів негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу України одно 7,2 млрд. Дол. Це, між іншим, половина всього перевищення товарного імпорту над експортом країни (мінус 13,8 млрд. Дол. Сальдо балансу зовнішньої торгівлі товарами) !

Україна залежить від імпорту машин і устаткування не менше критично, ніж від поставок енергоресурсів ззовні. І в довгостроковій перспективі ця залежність куди важча і загрозлива, ніж залежність від російського газу і нафтопродуктів. І впоратися з цією проблемою буде набагато складніше, ніж вирішити енергетичну проблему видобутком сланцевого газу або чогось там ще. Занадто багато часу згаяно, занадто багато втрачено, а відставання все зростає. Україна просто перетвориться в країну «третього світу», нездатну виготовляти складні речі і яка сплачує «данину» іноземним постачальникам-монополістам.

Поправити зовнішньоторговельний баланс - і взагалі підняти економічний потенціал країни, підвищити рівень життя, забезпечити реальну незалежність і самодостатність - можна, розвиваючи машинобудування, долаючи залежність від імпорту ключових видів машин і розширюючи експорт їх в ті країни і регіони, де вони ще можуть користуватися попитом.

 

«Друга індустріалізація» - хто її здійснить?

Необхідність модернізації та «другий індустріалізації» країни навряд чи хтось стане заперечувати. Цими привабливо звучать гаслами зараз все раді розмахувати. Однак мало хто бачить реальний шлях їх здійснення і тим паче готовий по ньому рішуче піти, не обертаючись на окрики «лібералів».

Обраний правлячою елітою країни курс на лібералізацію економіки, роздержавлення, розвиток ринкових відносин і інтеграцію національного господарства у світову економіку і в Європу неминуче веде до занепаду найбільш високотехнологічних галузей і до закріплення за Україною статусу «аграрно-сировинного придатка». Минулі 20 років переконливо довели це, і потрібно бути, вибачте, недалеким людиною, щоб як і раніше вірити в кінцевий успіх здійснюваних «реформ» - в успіх з точки зору досягнення економічної незалежності країни і благополуччя її народу, а не збагачення окремих осіб.

Статистика фіксує продовження процесу деградації економіки України, виходив із того року в рік, навіть не дивлячись на те що в окремі періоди спад начебто змінюється деяким пожвавленням і підйомом. Хоча і тимчасовий підйом при більш ретельному аналізі зазвичай виявляється дутим, заснованим цілком на експлуатації створеного ще «за совєтів» потенціалу. Тільки ось потенціал цей практично вичерпався, що робить подальше зростання економіки в цілому і її наукомістких галузей особливо малоймовірним.

Країна, яка зазнала катастрофу 90-х, тупцює на місці. Проблеми, такі як знос і старіння основних фондів, скорочення кваліфікованих кадрів, зниження загальної культури і знань населення, не наважуються і з часом тільки поглиблюються. Лунають щедрі обіцянки, вкидаються розраховані на «електорат» гасла, оголошуються «національні проекти», приймаються недіючі або погано діють державні програми, створюється, потім скасовується і знову створюється міністерство промполітики, але нічого в кращу сторону не змінюється. Чи не змінюється, тому що ніхто нічого і не змінює. Влада навіть якщо і усвідомлює «безвихідність» шляху, по якому вона веде країну, просто не може дозволити собі «розвернутися на 180 градусів»!

Україна «бовтається» між Євросоюзом і МС, втрачаючи дорогоцінний час. Вступ до Митного союзу - доведено - дозволило б відновити і зміцнити історичні коопераційні зв'язки, розширити ринки збуту складної продукції, дати поштовх розвитку багатьох галузей того ж машинобудування. Але заданий вектор «євроінтеграції» скасувати не можна - йому, мовляв, немає альтернативи!

Взагалі ж - і це очевидно - «витягнути» економіку нашої спустошеною і розореної країни можна лише на основі її комплексного та планомірного розвитку. Неможливо вирішити проблеми якийсь окремо взятої галузі - будь то суднобудування, або металургія, або хімпром, або АПК - у відриві від всього комплексу народного господарства з його найтіснішого внутрішньої взаємозв'язком. Нав'язана країні ліберальна модель не здатна забезпечити підйом всього цього комплексу, і вона веде лише до руйнування його основ.

Так чи інакше, має бути затребуваний радянський досвід проведення індустріалізації країни, подолання її відсталості, відновлення після воєн і соціальних катаклізмів. Природно, досвід цей повинен бути творчо застосований до сьогоднішніх реалій, з'єднаний з новітніми досягненнями науки і техніки, зокрема - з інформаційно-мережевими технологіями управління та планування. Однак для всього цього, по суті - для порятунку країни, потрібна політична воля і корінна зміна курсу соціально-економічного розвитку.

 

Дмитро КОРОЛЬОВ

Дана стаття вийшла у випуску №7 Тижневик 2000 (642) 15 - 21 листопад 2013 р